Собівартість продукції — це один із найважливіших економічних показників, який відображає ефективність роботи підприємства та впливає на його прибутковість. Від правильності її розрахунку залежить ціноутворення, рентабельність виробництва, конкурентоспроможність товару на ринку. У цій статті ми детально розглянемо, що таке собівартість продукції, як її розрахувати та які існують види.
Що таке собівартість продукції
Собівартість продукції — це сума всіх витрат підприємства, пов’язаних із виробництвом та реалізацією конкретного виду товару. Вона показує, скільки коштує підприємству виготовлення одиниці продукту, і містить вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, заробітну плату працівників, відрахування на соціальні заходи, амортизацію основних засобів, інші прямі й непрямі видатки, без яких неможливий виробничий процес.
Простіше кажучи, собівартість — це ціна, яку платить підприємство за створення свого товару. Саме тому цей показник є ключовим при аналізі ефективності господарської діяльності. Що нижча базова ціна — то більший прибуток отримує підприємство з кожної одиниці продукції.
Розрахунок собівартості продукції здійснюється на основі даних бухгалтерського обліку про витрати на виробництво. Цей процес називається калькулюванням, а його результатом є калькуляція — документ, у якому відображено склад видатків та їхній розподіл між окремими видами продукції.
Читайте також: Рентабельність продукції: що це таке та як розрахувати показник
Як розрахувати собівартість продукції
Перш ніж розглянути методику розрахунку собівартості продукції, з’ясуємо, для чого це потрібно робити.
Для чого визначати собівартість продукції
Регулярний аналіз показників собівартості продукції дозволяє:
- планувати обсяги виробництва і продажів;
- визначати оптимальну ціну товару;
- оцінювати рентабельність окремих видів товарів;
- контролювати й оптимізувати видатки;
- приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо розвитку бізнесу.
Тобто розрахунок — це не просто бухгалтерська процедура, а важливий інструмент управління підприємством.
Які витрати враховуються у розрахунку собівартості
Для правильного визначення показників собівартості продукції потрібно врахувати всі витрати, пов’язані з її виробництвом та реалізацією. Їх можна розділити на кілька груп:
- Прямі матеріальні витрати — вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів, компонентів, які безпосередньо використовуються для виготовлення продукції та можуть бути прямо віднесені до її собівартості.
- Прямі видатки оплати праці — заробітна плата робітників, які безпосередньо зайняті у виробництві, з нарахуваннями (ЄСВ).
- Інші прямі витрати — ті, що можна прямо віднести до базової ціни конкретного виду продукції (наприклад, амортизація виробничого обладнання, яке використовується для виготовлення саме цього товару).
- Загальновиробничі витрати — непрямі витрати, пов’язані з організацією й управлінням виробництвом (наприклад, оплата праці управлінського персоналу цеху, амортизація та утримання будівель цеху, витрати на охорону праці, транспортні витрати тощо).
Загальновиробничі витрати своєю чергою поділяються на:
- змінні загальновиробничі — ті, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва (наприклад, видатки технологічної енергії та палива);
- постійні загальновиробничі — ті, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу виробництва (наприклад, видатки опалення й освітлення приміщень цеху).
Читайте також: Бізнес-план в агросекторі: що це і як скласти
Собівартість продукції: формула
Формула собівартості одиниці продукції:
C = Z / X
де:
- C — показник собівартості продукції за одиницю;
- Z — сукупні видатки отримання та реалізації товару за період;
- X — кількість одиниць виробленого товару за період.
За цією формулою собівартості продукції визначимо базову ціну на конкретному прикладі.
Розрахунок собівартості продукції: приклад
Припустимо, фермерське господарство вирощує пшеницю на площі 500 га. За сезон підприємство понесло наступні видатки:
- насіння, добрива, паливо — 1 500 000 грн;
- оплата праці з нарахуваннями — 700 000 грн;
- амортизація сільськогосподарської техніки — 300 000 грн;
- оренда земельних паїв — 1 000 000 грн;
- інші прямі витрати — 200 000 грн;
- загальновиробничі видатки — 500 000 грн.
Валовий збір пшениці склав 2500 тонн.
Отже, собівартість продукції — це:
C = (1500000 + 700000 + 300000 + 1000000 + 200000 + 500000) / 2500 = 1680 грн.
На прикладі розрахунку собівартості продукції ми визначили, що для отримання 1 тонни пшениці підприємство витратило в середньому 1680 грн. Ця інформація дозволяє керівництву господарства оцінити ефективність бізнесу, визначити оптимальну ціну реалізації, спланувати заходи щодо зниження видатків.
Наш онлайн-сервіс WEAGRO надає фермерам можливість придбати необхідні товари та послуги для своєї діяльності у розстрочку без додаткових видатків. Це дозволяє аграріям ефективніше управляти оборотними засобами, не відволікаючи їх із виробничого процесу, і в результаті оптимізувати базову ціну. Адже своєчасне забезпечення агропідприємства якісним насінням, добривами, пальним, засобами захисту рослин безпосередньо впливає на врожайність, валовий збір, а отже — і на собівартість продукції рослинництва.
Види собівартості продукції
У процесі калькулювання використовуються різні види собівартості продукції, кожен із яких має своє призначення та методику розрахунку.
Виробнича собівартість
Включає прямі матеріальні, прямі оплати праці, інші прямі, а також розподілені загальновиробничі видатки. Цей вид відображає видатки підприємства безпосередньо при створенні товару.
Собівартість реалізованої продукції
Складається з виробничої собівартості товару, який був реалізований протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих видатків. По суті, це видатки підприємства на продукцію, яка знайшла свого покупця і генерує дохід.
Планова
Розраховується з огляду прогресивних норм видатків матеріалів, праці, енергоресурсів тощо. Використовується для складання планових калькуляцій, визначення планової ціни.
Нормативна
Також розраховується з огляду норм витрат, але вони є поточними, тобто регулярно переглядаються та уточнюються з урахуванням фактичних умов виробництва. Застосовується для оперативного контролю видатків та виявлення відхилень від норм.
Фактична (звітна)
Фактична собівартість продукції — це відображення реальних витрат підприємства на виробництво та реалізацію товару у звітному періоді. Визначається на основі даних бухгалтерського обліку і є базою для аналізу ефективності роботи підприємства.
Провізорна
Приблизна собівартість, яка розраховується на основі фактичних витрат минулих періодів з урахуванням очікуваних змін в умовах виробництва. Використовується для визначення відпускних цін на нову продукцію, коли ще немає точних даних про фактичні видатки.
Кошторисна
Розраховується з кошторисів (калькуляцій) видатків на виробництво окремих виробів або виконання певного обсягу робіт. Застосовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництві, а також при виконанні разових замовлень.
Технологічна
Включає лише видатки, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виготовлення товару (сировина, матеріали, технологічна енергія, зарплата виробничих робітників). Використовується для аналізу ефективності технології виробництва та пошуку резервів зниження видатків.
Цехова
Складається з технологічної собівартості та витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Відображає видатки окремого виробничого підрозділу (цеху) і служить для контролю та планування його роботи.
Виробнича собівартість товарної продукції
Включає виробничу собівартість готової продукції, призначеної для реалізації на сторону, та базову ціну послуг і робіт промислового характеру для інших підприємств і організацій.
Повна собівартість
Складається з виробничої собівартості, адміністративних видатків, витрат на збут та інших операційних витрат. Відображає всі показники підприємства, пов’язані з виробництвом і реалізацією, і використовується для визначення фінансового результату діяльності.
Кожне підприємство вибирає суть і види собівартості продукції, які найкраще відповідають специфіці його діяльності та потребам управління. Головне — забезпечити єдину методологію розрахунків й правильне відображення видатків відповідно до стандартів бухгалтерського обліку.
Шляхи зниження собівартості продукції
Отримання мінімальної базової ціни — комплексне завдання, яке потребує зусиль усіх підрозділів підприємства. Основними шляхами зниження собівартості продукції є:
- Підвищення технічного рівня виробництва внаслідок впровадження нового, більш продуктивного обладнання, автоматизації, механізації виробничих процесів, використання прогресивних технологій і матеріалів.
- Удосконалення організації виробництва і праці шляхом оптимізації виробничої структури, спеціалізації й кооперування, скорочення тривалості виробничого циклу, впровадження наукової організації праці, раціонального використання робочого часу.
- Збільшення обсягу виробництва, що призводить до скорочення умовно-постійних видатків на одиницю товару (ефект масштабу). Однак при цьому важливо забезпечити відповідний попит на продукцію й не допустити затоварювання.
- Зниження матеріаломісткості товару шляхом раціонального використання сировини та матеріалів, впровадження ресурсоощадних технологій, заміни дорогих матеріалів дешевшими без втрати якості, використання відходів виробництва.
- Підвищення якості товару, що дозволяє реалізовувати її за вищими цінами, знижувати видатки виправлення браку.
- Скорочення адміністративних і збутових видатків шляхом удосконалення системи управління, автоматизації документообігу, оптимізації каналів збуту, зниження транспортних та рекламних витрат.
- Використання вторинних ресурсів і відходів виробництва, що дозволяє отримати додаткову продукцію з мінімальними витратами, зменшити видатки утилізації відходів.
- Зниження видатків на енергоресурси шляхом впровадження енергоощадних технологій, використання альтернативних джерел енергії, оптимізації енергоспоживання, зниження втрат енергії в мережах.
- Оптимізація логістичних процесів, що включає вибір оптимальних каналів постачання сировини, збуту готової продукції, зниження транспортних витрат, скорочення видатків складування і зберігання запасів.
Читайте також: Енергозберігаючі та ресурсозберігаючі технології в сільському господарстві
Звичайно, не всі ці напрямки однаково актуальні для кожного підприємства. Вибір пріоритетних показників собівартості продукції залежить від специфіки галузі, масштабів виробництва, фінансових можливостей, інших факторів. Але в будь-якому випадку, робота над зниженням собівартості має бути системною, послідовною, спиратися на глибокий аналіз структури витрат і факторів, що впливають.
Одним з інструментів такого аналізу є факторний аналіз відхилень фактичної собівартості продукції від планової або базової. Він дозволяє визначити, унаслідок яких факторів (зміни обсягу виробництва, ціни ресурсів, норм видатків тощо) відбулося відхилення, та оцінити вплив кожного фактора. Результати факторного аналізу використовуються для коригування планів, нормативів, прийняття управлінських рішень щодо зниження собівартості.
Зниження собівартості продукції — це комплексне завдання, яке вимагає системного підходу, глибокого аналізу видатків, застосування сучасних методів управління і залучення всіх підрозділів підприємства. Його успішне вирішення дозволяє підвищити конкурентоспроможність, збільшити прибуток, забезпечити сталий розвиток бізнесу.
Висновок
Собівартість продукції — це ключовий показник ефективності виробництва. Її розрахунок необхідний для планування, ціноутворення, контролю витрат. Розуміння структури собівартості, додаткових факторів, що впливають, дозволяє приймати обґрунтовані управлінські рішення, підвищувати рентабельність бізнесу.
Наш онлайн-сервіс WEAGRO надає постачальникам можливість збільшити обсяги продажів, залучити нових клієнтів, підвищити лояльність фермерів шляхом продажу товарів і послуг із відтермінуванням платежу. При цьому постачальник отримує оплату відразу, а всі ризики бере WEAGRO.
